Мій Vilvarin

У нашому житті зустрічається багато людей. Деякі стають друзями, інші ворогами, а хтось просто перехожим. Хтось залишиться спогадом, приємним чи не дуже, хтось залишиться з Вами назавжди. Хтось зрадить... чи навпаки...

Згадуючи всіх, ну майже всіх = ), розумію, що багато чого змінилось. Я чогось навчилась, щось забула, подорослішала, захотіла знову стати безтурботною дитинкою, навіть мати своїх дітей.

Скільки дорогих людей було раніше, тепер я навіть не пригадую їхній голос, риси обличчя, характер. За минулим сумуєш, якесь відчуття ностальгії.

Але повертатись в минуле ні в якому разі я не хочу! Життя йде вперед - ці слова я постійно повторюю, коли щось трапляється.

Згадую про забуті почуття, коли тобі хтось до жаху подобається, а тебе навіть не помічають. Романтичні моменти, приємно було, але зараз краще, і так буде завжди. Перший поцілунок - нічого прикольного... зараз 100% краще

Перші сльози я взагалі не пам'ятаю, надто мала була, тобто, щойно народилась.

Перший сміх тим паче, бо так само давно було, але знаю, що сміялась через те, що зі мною бавились рідні.

Посмішка, була адресована до мами з татком, до сестри, до інших родичів.

Кохання... Захоплення... Пристрасть... Бажання... Дорослі почуття, які зараз в мені загострились.

Все так змінилось, щось наївне і дитяче, стало серйозним і дорослим. Погляди набули сенсу, слова багатьох значень... відтінків...

І я... чи я та, що була, чи ні... Хто я?

Знаю точно, що янгол, з крилами, які виростають тільки поряд з спорідненою душею